С предыдущей статьи (Доверие Богу. Истина живая) выделяю в отдельную тему "осознание". Нет в Библии таких терминов как сознание, осознание. Как говорят, перефразирую, таких не было, нет... и не надо. Это понятия отображает только всё то, что связано с грехом.
Этот атрибут падшего человека выражает и суть его падения, отхождения от Бога. Главный проверочный вопрос ко всему (прим.:"испытывайте всё") - "зачем?". Зачем человеку вместо знать (что такое знать Истину уже писал, дописываю, чтобы не путали со "знать" из мира) надо ещё и со-знать? Т.е. не просто знать, а знать о том что знаешь? Также и с чувствами - не просто чувствовать, а фиксировать наблюдением со стороны (хотяи своей стороны), что чувствуешь? Есть много глупостей мира по этому поводу и все они описывают и бесконечно объясняют, забыв ответить на этот простой вопрос - "зачем?".
Скажу больше, они не могут ответить и даже не имеют научного права задавать себе как учёным этот вопрос. Чтобы сказать, должен вспомнить и науку с её методологией. Наука изучает этот мир как поточную информацию, и к горю всех строит на этом "норму". Наука не может знать как был задуман мир и всё, что в нём, изначально.
Конечно, происхождение этой функции раскроет её суть. Сознание появилось сразу же после принятия плода познания добра и зла. Оно настолько глубоко въелось в человека, что человек без сознания себя уже не может ОСОЗНАВАТЬ. Чтобы человеку быть счастливым нужно ли осознание, что он счастлив? Мудрости мира это очевидно, но это ложь, иллюзия. Мир не может понять как Адам и Ева были счастливы не осознавая, что они счастливы. Но также мир не может понять как ДО познания добра и зла (оболочки категорий, первой научной категории) вообще можно было быть счастливым. Ведь научное априори по этому вопросу выглядит в форме античной "мудрости": "всё познаётся в сравнении". Но есть и другая античная мудрость - всё познаётся через отсутствие. И лучше следовать последней мудрости, потому что именно она ответила бы на вопрос "зачем осознание?". Но не ответит, потому что не может. А если бы могла мудрость мира ответить, то обличила бы себя как ложь.
И вот почему. Человеку после первородного греха всегда "надо" контролировать Бога на исполнение Его обязанностей. Если Бог дал мне доброе, то я "должен" знать, что это доброе. А это значит, что человек "контролирует", чтобы не Бог не дал чего-то недоброго.
Это пусть будет дополнительным объяснением к первым статьям почему недоверие Богу, сомнение разрушило союз человека с Богом. Бог ведь создал в человеке и ангелах для Себя недоступную зону, табу - свободу выбора. Значение этого - насколько Бог доверился своим созданиям. Это доверие и призвало ангелов и людей к существованию в их свободной природе.
Так и блудный сын усомнился благо ли ему пребывать с отцом, вместо распоряжаться самому всем тем, чем заботился о нём ранее его отец.
Сознание, осознание - функция контроля, а точнее скажу иллюзии контроля.
И если знаем мы слово Христа "не судите", то это касается не только осуждения ближних, но и оценочной категории вообще. Только здесь осознание выходит вне человека и направляется на других людей и мир. На мир - наука, мудрость мира сего.
Вернёмся внутрь человека, ведь Царствие Божье именно там. Проблемы человека из-за осознания. Знаем восточные практики, что строятся на постоянном осознании. Считаю, что они поддались мудрости этого мира и применили к себе, равно и как христианство научную терминологию. Это путь контроля - путь к дьяволу.
Вот возьмём человека, что осознал себя совершенным.... как только осознал, так сразу и лишился совершенства, если был в нём. Поймите насколько это дьявольский инструмент, что выявляет самую суть дьявола и насколько каждый к этому привязан. И как в прошлый раз спрошу: Думаете просто умереть для себя, родится свыше? Да и человеку это невозможно. Пока не поймёте, что с осознанием не войдёте в Царствие Божье, пока Бог вас не переплавит, будете дальше наступать на одни и те же грабли.
Что же делать, какую духовную технику применить, как противостоять...??? Никаких техник - только доверие Богу, что отбирает у вас самое ценное - ваши попытки спастись, сознание правильной стратегии спасения, осознания себя счастливыми, совершенными, безгрешными и заменяет их на спасение, совершенство, что исходит от Бога. Доверие Богу не техника, не стратегия, ни любое другое словечко, что связано с контролем, потому что погружает вас в иллюзию контроля, в иллюзию пути, в иллюзию счастья, но не туда, куда предвидел для вас Бог - в Царствие Божье, что внутри вас, но в которое не можете войти стяжать совершенство. Войдёте лишь тогда, когда всецело доверите это дело Богу. На все вопросы что делать? Не сидеть же сложа руки один ответ - доверять Богу. Доверие Богу вам подаст живую, текущую, и главное ВМЕСТЕ С ВАМИ (несущую вас), в жизнь вечную, а скажу больше уже по жизни вечной (применение того, что описал в прошлой статье о Истине живой).
Доверие Богу,
Царствие Божие
Придет Царствие Божие не приметным образом, и не скажут: вот, оно здесь, или: вот, там. Ибо вот, Царствие Божие внутрь вас есть. e-mail автора:dvrbg@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 11788 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Гений никогда не скажет, что он гений. По себе знаю…
Комментарий автора: и больше: совершенному просто не надо знать, что он совершенный, потому что в совершенстве нет ненужных знаний, а поэтому и не знает.
А "всё познаётся в сравнении" - глупость мудрости мира сего, больного от познания добра и зла "здравого смысла".
пар появившийся на время
2014-10-15 05:51:04
Осознание - диагноз;
Восточные мистики мозг промыли. Комментарий автора: точно сказано, но философов с психологами добавить надо - они тоже потрудились над "освящением" осознания.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.